Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука

Правила відвідування бібліотеки

Вхід та реєстрація:

Ласкаво просимо всіх охочих завітати до нас у робочий час. (з 10:00 до 18:00 субота, неділя, понеділок; з 10:00 до 20:00 з вівторка до п’ятниці).
Вхід безкоштовний. Для користування ресурсами Вам потрібно буде зареєструватись - це теж безкоштовно.
Щоб зареєструватись Вам потрібен лише паспорт, 14-15 річні відвідувачі можуть надати учнівський квиток, як посвідчення особи або дані когось із батьків чи опікунів.
Реєстрація діє рік, продовжити можна звернувшись до бібліотекаря. Щоразу при відвідинах бібліотеки вам необхідно буде залишити позначку про свій візит.
Зареєструвавшись ви можете скористатись нашими ресурсами:
- Брати книги додому у відділі “Книги додому” терміном 15 днів із можливістю продовження відвідавши нас чи сконтактувавшись через нашу сторінку у соцмережі Facebook.
- Читати книги та працювати у нашому просторі зі своєю технікою (винятком може бути час проведення подій, коли обслуговування читачів є обмежене. Інформацію про найближчі подій завжди можна завчасно дізнатись на наших сторінках у соцмережах та на дошці оголошень у холі).
- Користуватись комп'ютерами із доступом до інтернету. У порядку черги. Тривалість одного сеансу 2 години для дорослих та 45 хв для дітей.
- Відвідувати події.
Вітається фотографування та поширення світлин, зроблених у Бібліотеці. Ми раді читати ваші відгуки. Додавайте нашу геолокоацію або #Бібліотека_Іваничука або #Бібліотека_на_Ринку_9
Ми відкриті до співпраці та завжди готові до спільних крутих проектів.

Правила поведінки:

Бібліотека – це публічний простір, місце для відкритого діалогу. Гості повинні поважати інших та їхні погляди. Далі наведено приклади поведінки, що є НЕДОПУСТИМОЮ на території Бібліотеки_Іваничука.

Образливе або зухвале ставлення до інших.
Перебування у нетверезому стані чи під дією наркотичних речовин та вчинення неприйнятних дій у такому стані.
Паління на території Бібліотеки_Іваничука.
Антисоціальна поведінка, як-от гучні вигуки, голосна розмова, крик, неналежне поводження з обладнанням/майном Бібліотеки_Іваничука.
Недотримання особистої гігієни та неприємний запах тіла, що можуть негативно позначитися на здатності відвідувачів користуватися ресурсами Бібліотеки_Іваничука.
Використання технічних засобів або доступу до мережі Інтернет Бібліотеки_Іваничука для будь-яких видів діяльності, пов’язаних із азартними іграми, порнографічними матеріалами, порушенням авторських прав або незаконним відтворенням інтелектуальної власності, лайливими або образливими висловами, незаконними або зловмисними вчинками.
Персонал Бібліотеки_Іваничука не допускатимуть або випроваджуватимуть відвідувачів, які порушать будь-які з цих правил або ж чинитимуть дії, що виходять за рамки загальних уявлень про належну, тактовну поведінку.

До Бібліотеки Іваничука заборонено приходити з:

Вибуховими і легкозаймистими речовинами, вогнепальною і холодною зброєю, перцевими аерозолями й іншими небезпечними матеріалами.
Алкогольними напоями.

Бібліотеки_Іваничука – це публічний простір та місце для відкритого діалогу. Гості мають із повагою ставитися до інших гостей і їхніх поглядів.

Історія Бібліотеки Іваничука

Будинок на пл. Ринок, 9 розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника в лінійній забудові східного боку площі. Тут варто зазначити, що частина приміщення бібліотеки розташоване у чарівній кам'яниці під №8.У 1376 році Владислав Опольський, тодішній правитель галицьких земель, віддав ділянку, на якій стоїть будинок, католицьким архієпископам. З того часу аж до 1939р. ділянка і будинки на ній належали церкві звідки і походить історична назва – «кам’яниця латинських архієпископів». Але не все йшло так гладко. У ХІV ст. Львів не дуже поспішав віддавати ділянку архієпископу Бернарду, котрий до того вимагав ще й церковну десятину. Другий римо-католицький галицький митрополит францисканець Бернард (1384-1390) був людиною надзвичайно скандальною і уславився конфліктами і судовими процесами. Спочатку він втрутився у компетенцію єпископів, ворогував з орденом домініканців, розпочав процес з єпископом Перемишля за межі дієцезії. Утім цього було замало. Хроніст Денис Зубрицький під 1390 роком розповідає, що у Львові сталася негідна суперечка між архієпископом Бернардом і містом за дім у горішній частині Ринку (теперішня Площа Ринок, 9), який 1376 року подарував архієпископству, а саме першому галицькому латинському митрополиту Мацею, князь Владислав Опольський. Чи то цей дім не був власністю князя, чи на те були якісь інші причини, але місто не хотіло віддати архієпископу цю будівлю (міська влада аргументувала це тим, що архієпископ Мацей володів будинком на правах особистої, а не спадкової власності). Папа Урбан VІ для з’ясування справи призначив комісію в особі знаменитого кардинала Деметрія з Угорщини, надавши йому всі повноваження на слідство і вирок.

Та нетерплячий архієпископ хотів силою зайняти дім, місто дало відкоша, і це призвело до такого напруження, що ображений прелат спочатку наклав на місто інтердикт, принагідно відлучивши від Святої Церкви всіх львівських райців, а потім навіть формально прокляв Львів. Міська рада звернулася до комісара-кардинала і до Святого Отця. Безпрецедентність і екстравагантність дій Бернарда обурила не лише львів’ян, а й Святий Престол. Кардинал двічі висував позови архієпископові, але той не з’являвся. Тоді він наклав на нього суспензу від богослужінь, та й це не допомогло. Врешті прокляв його, забороняючи входити до костелу, але і це не похитнуло впертого архієпископа: він не з’явився до кардинала Деметрія, не зняв прокльону з міста, а покинув Катедру й дієцезію і півтора року тинявся по світі. З цієї причини на прохання міської ради Папа Боніфацій ІХ у перший рік свого перебування на престолі (1390) наказав перемишльському єпископові Ерику приїхати до Львова, звільнити місто від інтердикту та прокляття і розпочати суворий процес проти архієпископа, що той і зробив. Але оскільки 1391 року архієпископ Бернард помер, процес припинився. Врешті будинок таки залишився у власності римо-католицьких архієпископів до 1844 року, коли архієпископ Пішек купив будинок і передав його католицькій семінарії.

У будинку, який був тоді споруджений, зупинялися польські королі та литовські князі. Зараз важко сказати коли він припинив існування. В усякому разі після пожежі 1527 р. на ділянці був поставлений новий, знесений 1634 р. за розпорядженням архієпископа С.Гроховського, а на його місце поставлений той, що стоїть зараз. Автором проекту був відомий архітектор Ян Покорович. Будинок мав 68 кімнат. Особливою пишністю вирізнялися спальня архієпископа і зала, викладена золотавою цеглою і кахлями, спеціально замовленими в Гданську (так звана Фарфорова, або Золота зала). Важко встановити коли було знищене це оздоблення. Судячи з усього, це сталось у середині ХІХ ст. Під час останньої реставрації будинку в 1988 р. були виявленні залишки золотавого тинькування, яке, мабуть, було наслідуванням подібного в Золотій залі.

Протягом століть будинок служив помешканням польських королів. У 1673 р. в ньому помер король Міхал Корибут Вишневецький.

У серпні 1724 р. великий коронний гетьман А.Сенявський віддав свою дочку Софію за С.Денгофа. Наречений влаштував у будинку великий прийом. На спеціальних щоглах горіло 600 смолоскипів і 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена шістьма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили чотири дощові труби, з яких протягом години лилося угорське вино.

У 1844 р. будинок купив архієпископ Ф. Піштек і передав його після реконструкції 1845 р. з надбудовою четвертого поверху католицькій семінарії , яка віддала частину приміщень в оренду. Але переважно будинок винаймали друкарні. 1872 р. облаштовано житлові квартири і семінарію, яка мала власну бібліотеку. У польський період тут містилася нова друкарня Беднарського, магазин бакалійних товарів Лянгнера та продаж фортепіано Кубеши. У 1909 -1914 рр. тут містилися Чиновницьке казино і водночас – клуб англійців, що мешкали у Львові – «Англійське коло». В 1912 р. тут відбулися перші збори Товариства українських есперантистів у Львові. Після 2-ої світової війни – спочатку кравецьке ательє 1-го розряду військовослужбовців і продовольча база військторгу ПрикВо, потім від 1957 р. була відкрита міська бібліотека для молоді, яка 1958 р. дістала назву «імені 40- річчя ВЛКСМ».

«Львівська обласна державна бібліотека для юнацтва» створена на базі міської бібліотеки для молоді в 1976 році, з січня 2017 р. – Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна бібліотека для юнацтва».

На ІІІ поверсі розташована Централізована бухгалтерія, на ІV поверсі – управління освіти Галицького району.